Україну не можна назвати грандом у зимових видах спорту. Якщо на літніх Олімпіадах наша країна потрапляла в топ-10 медального заліку, то у випадку із зимовими змаганнями все набагато складніше. За 8 олімпійських ігор – 3 золота, але в різних видах спорту.
Біатлон, безумовно, зимовий спорт №1 для України: 5 з 9 медалей були завойовані завдяки точній стрільбі й хорошому ходу наших біатлоністів. Отже, перед стартом Олімпіади-2026 варто ознайомитися з усіма медалістами детальніше.
Участь в азартних іграх може викликати ігрову залежність. Дотримуйтесь правил (принципів) відповідальної гри
ТОВ “СЛОТС Ю.ЕЙ”. Ліцензія на провадження діяльності з організації та проведення букмекерської діяльності у мережі Інтернет від 05.12.2024 (Рішення комісії з регулювання азартних ігор та лотерей №559 від 21.11.2024).
Валентина Цербе-Несіна (Ліллехаммер-1994, бронза, біатлон)
23 лютого 1994 року Україна вперше потрапила на п'єдестал зимової Олімпіади. Валентина Цербе-Несіна вийшла на старт десятою і провела ідеальну гонку: дві стрільби на нуль мали фактично означати медаль.
Так і вийшло! Українка в підсумку стала третьою, поступившись всього секундою переможниці Міріам Бедард з Канади. Олімпійська чемпіонка, щоправда, двічі промахнулася, так само як і більшість спортсменок з топ-10. Тим цінніша бронза, адже іноді вона стає наслідком не швидкого ходу, а ідеально продуманої стрільби.
Валентина Цербе-Несіна / Скрнішот з відео
Після успіху на Олімпіаді Валентина Адамівна ставала призеркою чемпіонатів світу та Європи. Найкращий результат – срібло ЧЄ з біатлону в 1995-96 роках, а ось в індивідуальних гонках успіхів досягти вже не вдалося.
Завершивши кар'єру в 1998 році, на деякий час вирішила пов'язати своє життя з футболом! У 2004 році отримала посаду адміністратора футбольного клубу Європа, який базується в її рідному місті Прилуки. Зараз активно веде тренерську роботу і готує до майбутніх звершень юних українських біатлоністів.
Оксана Баюл (Ліллехаммер-1994, золото, фігурне катання)
Вже через 2 дні після успіху Цербе-Несіної, збірна України поповнила свій медальний запас першим золотом. Уродженка Дніпра Оксана Баюл за рік до головного тріумфу в кар'єрі стала чемпіонкою світу з фігурного катання – у 16 років! Тому в Норвегії вона вважалася однією з головних фавориток і підтвердила свій статус.
Після короткої програми наша спортсменка поступалася одній з головних суперниць Ненсі Керріган (США), проте ситуація кардинально змінилася після довільної програми, яку Баюл виконала ідеально.
До слова, першого в історії виконання гімну України на честь золота довелося чекати довго через ганьбу від організаторів. Вони не очікували перемоги української спортсменки, тому запису гімну під рукою не виявилося. Навпаки, вони запропонували українській делегації включити гімн СРСР або олімпійський гімн, але отримали категоричну відмову. Але очікування того варте було.
Після головного тріумфу свого життя Оксана переїхала до США, де їй запропонували дуже вигідні контракти. Вона регулярно виступала перед американськими глядачами, але золото Олімпіади стало останнім великим досягненням. Баюл залишилася в США, де живе вже понад 30 років. Але про Україну не забуває, підтримуючи країну в найважчий час. А у 2023 році Оксана Сергіївна дала ексклюзивне інтерв'ю нашому сайту!
Олена Петрова (Нагано-1998, срібло, біатлон)
Біатлон був стабільним постачальником медалей для збірної України, а в 1998 році від жіночої збірної очікували дуже сильного результату. Перш за все, від біатлонної четвірки. Однак в естафеті Україна стала лише п'ятою, відстаючи від третього місця майже на 2 хвилини. І все ж без медалі біатлоністки не залишилися.
Олена Петрова / Фото: biathlon.com.ua/Kostya Klymenko
У найскладнішій індивідуальній гонці Олена Петрова отримала одну штрафну хвилину, але цього вистачило для срібла. Програла українка тільки представниці Болгарії Катерині Дафовській. Після срібла в Нагано Петрова провела в біатлоні ще 10 сезонів, стабільно виграючи медалі на чемпіонатах світу та Європи. Серед найвищих особистих досягнень – срібло ЧС-1999 і 2003 (мас-старт і спринт відповідно), а також золото Євро-2004 в персьюті.
У 2008 році оголосила про завершення професійної кар'єри, але у світі спорту все одно залишилася. Петрова отримала посаду в Національному олімпійському комітеті України.
Лілія Вайгіна-Єфремова (Турин-2006, бронза, біатлон)
Олімпіада-2002 у Солт-Лейк-Сіті виявилася для України провальною. Вперше в історії взагалі без медалей. Тому після Нагано медалі довелося чекати до 2006 року. 16 лютого Лілія Єфремова сенсаційно стала бронзовою призеркою Олімпіади. Спортсменка не відразу стала представляти Україну: уродженка російської Чувашії після Росії стала представляти Білорусь, після чого – нашу країну.
Лілія Єфремова / Фото: biathlon.com.ua
Медаль Єфремової можна вважати чи не найнесподіванішою: спортсменка не відрізнялася стабільністю і навіть не була першим номером збірної України на той момент. Однак той спринт у Турині вона відпрацювала зразково – жодного промаху і всього 6 секунд до лідера. Гонка всього життя.
Після олімпійських ігор вийшла заміж за свого тренера Костянтина Вайгіна і стала носити подвійне прізвище – Вайгіна-Єфремова. У 2010 році завершила професійну кар'єру після скандалу з главою ФБУ Бринзаком. Одіозний функціонер критикував спортсменку за те, що її тренує чоловік, а не головний тренер команди Микола Зоц. У публічному просторі 48-річна спортсменка з'являється вкрай рідко, виховує дочку.
Олена Грушина і Руслан Гончаров (Турин-2006, бронза, фігурне катання)
Вперше в історії медаль на Олімпіаді завоював чоловік, і вперше медаль в активі подружньої пари. Все це заслуга Руслана Гончарова та Олени Грушиної. З результатом 195,85 бала український дует лише трохи поступився американській парі (Бенжамін Агосто і Таніт Белбін), яка стала другою.
На жаль, після тріумфу на Олімпіаді шлюб зіркових спортсменів дав збій, і вже через рік пара офіційно розлучилася. З того часу, їх життєвий шлях кардинально розійшовся. Одесит Руслан Гончаров знову завів сім'ю і переїхав до США, де активно займається тренерською діяльністю.
Грушина теж стала тренером і теж покинула Україну понад 10 років тому, переїхавши до Росії. Олімпійська призерка ніяк не висловлювалася щодо російсько-української війни.
Олена Підгрушна, Валентина Семеренко, Віта Семеренко, Юлія Джима (Сочі-2014, золото, біатлон + бронза Віти Семеренко в спринті)
Ванкувер-2010 теж виявився невдалим для України. Північноамериканські Олімпіади поки що повністю провальні для наших спортсменів. Реабілітуватися вдалося в Сочі через 4 роки. Жіноча збірна України з біатлону була на той момент одним з лідерів і головним претендентом на перемогу в естафеті. Так і сталося. Крім того, Україна отримала першу мультимедалістку на зимовій Олімпіаді.
Віта Семеренко 9 лютого стала третьою в спринті. А вже через 1,5 тижня вона стала першою в естафеті. Українки на тлі трагічних подій на Майдані Незалежності вирвали перше місце у росіянок і вперше за 20 років принесли золото Україні. Таким чином, Віта завоювала 2 медалі на одних олімпійських іграх.
Разом з нею в естафеті бігла і сестра Валентина. Після закінчення кар'єри кілька років тому сестри Семеренко не кинули біатлон і присвятили себе тренерській діяльності. Чекаємо на нових олімпійських призерів і чемпіонів!
Юлія Джима досі в строю. Уродженка Києва проведе свою четверту Олімпіаду. Після Сочі-2014 зачепитися за медалі не вдалося. З того часу рівень збірної з біатлону поступово падав, і зараз навіть потрапляння в топ-15 в будь-якій гонці буде вважатися успіхом. Можливо, на останніх Іграх Джима зможе здивувати? Дізнаємося вже скоро.
Олена Підгрушна / Фото Геннадія Чеховського
Олена Підгрушна була капітаном і лідером тієї збірної. Формально про завершення кар'єри 38-річна спортсменка не оголошувала, але без гонок вона вже понад 2 років. Можливо, вона б поборолася за місце в збірній, але акцентувала увагу на родині й нещодавно стала мамою – у неї народився син Дем'ян. Про материнські будні легендарна біатлоністка розповіла в ексклюзивному інтерв'ю нашому сайту.
Олександр Абраменко (Пхьончхан-2018, золото + Пекін-2022, срібло, фрістайл)
Вперше медаль на зимовій Олімпіаді завоював спортсмен, не пов'язаний з біатлоном і фігурним катанням. Перший чоловік-мультимедаліст – і все це Олександр Абраменко. Уродженець Харківської області здобув золото у 2018 році та був близький до повторення результату через 4 роки – 16 лютого 2022 року.
У жовтні 2024 року Олександр завершив кар'єру, але з рідного спорту не пішов. Зараз він тренер збірної з фрістайлу, а його підопічні – головна медальна надія України на Мілан-2026. Можливо, "пташенята" Абраменка стануть олімпійськими чемпіонами? Сподіваємося і віримо!
