– Богдане, ти дебютував у попередньому матчі з Полтавою. Наскільки це стало для тебе несподіванкою?
– Я не очікував. Коли озвучили моє прізвище на установці, то навіть було трішки хвилювання. Але в команді мене постійно підтримували, і це хвилювання якось минуло.
– Хто найбільше підтримав?
– Піхальонок, Ярмоленко і Караваєв.
– Що вони сказали?
– Сказали, що не потрібно хвилюватися, і що я заслужив на цей дебют.
– У першому ж матчі за Динамо ти оформив асист. Які емоції тоді були?
– Я просто зробив свою роботу. Так, було приємно і багато хто привітав, але вже забув про ту гру, бо все налаштування спрямувалося на матч проти Кудрівки. Той поєдинок відбувся і треба рухатися далі. Не потрібно зациклюватися на попередніх досягненнях.
– Очікував, що сьогодні вийдеш у старті, чи це теж стало несподіванкою?
– Не очікував і здивувався. Але дуже приємно, що мені довіряють.
– Нарешті Динамо перемогло і перервало 4-матчеву серію поразок в УПЛ. Яка атмосфера у роздягальні?
– Все супер. Усі привітали один одного, все гарно.
– Чи відчули певне полегшення?
– Частково так, але все одно хочеться постійно вдосконалюватись.
– Ти міг відзначатися проти Кудрівки, але не влучив по воротах. Чому не вдалося?
– Та біг на добивання, але влучив у Яцика і трохи не пощастило... Але нічого, таке буває.
– Твій тато теж футболіст у минулому і тренер. Як він впливав на твоє формування, як професійного гравця? Які настанови тобі дає?
– Ми з ним щодня спілкуємось і він щодня дає мені підказки. Я до нього прислухаюсь, бо він має чималий досвід у футболі.
– Що сказав після твого дебюту за Динамо?
– Сказав, що я молодець і що потрібно забути за ту гру й думати вже про наступну. Я так і роблю, бо хочу закріпитися в дорослій команді.
