– Розпочнімо з приємного. Чи став тріумф жінок несподіванкою для вас?
– Наші дівчата були у трійці фавориток перед початком турніру. Відсутність росіянок теж, думаю, додавала українкам наснаги. Але понад 150 країн у змаганні, і ціна помилки дуже висока. Так сталося, що дівчатам вдавалося підстраховувати одна одну, і коли хтось програвав, інша брала ініціативу на себе і перемагала. Тому лише наша збірна не зазнала жодної поразки у турнірі.
Усе вирішувалося в останньому раунді. Думаю, досвід наших дівчат зіграв вирішальну роль у протистоянні з польською збірною. Хоча й не без долі фарту, Україні вдалося посісти першу сходинку. Абсолютно заслужено.
– Якщо перейти на персоналії, чий виступ вас здивував?
– Важко когось відзначити. Мабуть, лише Юля Осьмак трішки випала з команди, але завдяки тому, що інші дівчата підійшли максимально готовими та емоційно налаштованими, вдалося показати максимальний командний результат.
Взагалі, часто буває, що хтось чи психологічно, чи емоційно не стягує, тому важливо мати сильних запасних. Ця перемога усіх дівчат, не зважаючи, хто як виступив. Знаю, що часто ті, хто не виходить на партію, відпрацьовує у підготовці до партій своїх колег. Усі молодці. Приємно, що кістяк команди – це шахістки Львівщини, сестри Музичук та Букса Наталя!
– Наші дівчата виграли Олімпіаду вдруге в історії. Але зараз, у час війни, це особлива перемога?
– Звичайно, це все дуже символічно і важливо зараз. Думаю, усі спортсмени, які виступають за свою державу, сьогодні грають у подвійну силу, відчуваючи обов'язок. Такі перемоги мотивують усіх українців, в тому числі наших воїнів на передовій! Україна – сильна, незламна держава, і у нас найрозумніші жінки!
Хоча скажуть як завжди "не на часі", але вже роками наша збірна навіть не має гарної форми. Ні чоловіча, ні жіноча. І це трохи соромно, соромно за тих, хто відповідає за підготовку. Гляньте на фото, як усі команди в костюмах, а наша збірна роками максимум отримує спортивне від міністерства. Це лише такий один нюанс, я мовчу про підготовку, яка як завжди на найнижчому рівні.
Я розумію, зараз війна, але і до війни все було однаково. Підготовка спортсменів на найнижчому рівні серед першої двадцятки, тренерів недостатньо, мовчу про нагороди за досягнення. Фактично, більшість витрат завжди лягає на самих спортсменів.
– Тобто наші збірники до великих турнірів готуються за свої кошти?
– Так, в основному. Якщо йдуть звернення до нашої регіональної федерації про фінансову допомогу. Спочатку тренер чоловічої збірної звернувся допомогти оплатити тренера перед стартом Олімпіади, а потім тренер жіночої збірної звернувся по допомогу з нагородженням спортсменок із Львівщини, які виграли Олімпіаду.
Але це ненормально, регіональна федерація повинна займатися розвитком місцевих шахів, а не спорту вищих досягнень. Це функція міністерства, Федерації шахів України. Кожен має виконувати свою функцію. Мені прикро, що фаховим тренерам збірної доводиться працювати в таких умовах, ще при цьому показувати максимальні результати!
– Які у вас враження від епічного "рокірування" переобраного президента ФІДЕ – росіянина Дворковіча?
– Мені здається, це продумане "рокірування" було – щоб нашу збірну нагороджував функціонер з Індії із прізвищем Сталін.
– Та 100 відсотків. З переобранням друга путіна Дворковіча президентом ФІДЕ реванш рашистів у шахах розпочався?
– Реванш рашистів і не припинявся. Вони просто своїми "напівмірами" замилювали очі спортивним діячам, щоб десь все з-під контролю не вийшло. Все купили з потрохами. Так само як було куплено купу урядів держав. Чи ви думаєте, що шахісти більш принципові? Ні, такі ж самі: взяли криваві хабарі і проголосували так, як треба.
– Чи здивували вас результати "виборів" президента ФІДЕ?
– Питання президента ФІДЕ має вирішуватись не на рівні шахових федерацій – тут лише шляхом залучення чиновників вищих ешелонів держави можна щось зробити. Здивувала безглузда позиція нашого президента федерації. Але і кандидат від України (Баришполець), звісно, хороший хлопець – але то не професія. Змагатися треба таким гравцям, у яких серйозне ім'я у світових шахах, або ж серйозні справи шахові (організація топ-турнірів, масових оупенів і т. д.), які охоплюють багато верств шахового життя. Андрію віддаю належне за сміливість виступити проти зла, але, на жаль, результат 1 до 10 говорить сам за себе.
– Ваш прогноз: як кремлівська верхівка шахів діятиме далі?
– Думаю, все буде просто. Поступове послаблення по всіх фронтах. Почнуть з дітей, допустять їх. Потім поступово далі, і в кінцевому варіанті допустять збірні росії.
– Повернімося до Олімпіади. Чи здивувало вас те, що наша чоловіча команда не потрапила у топ-20? Що потрібно, аби наші шахісти вистрелили, як чемпіони узбеки чи віце-чемпіони вірмени?
– Необхідні зміни у федерації. Кардинально змінити підхід до дитячих шахів. Загалом, відсутні десятиліттями турніри в Україні, де б підлітки росли до гросмейстерів. Міністерство недопрацьовує, або з міністерством недостатньо налагоджена робота. Половину федерацій регіональних мають дуже слабку позицію в себе у регіоні. Тобто, попри топ-результати, шаховий спорт в Україні у повній стагнації. Навіть у Львові серйозні проблеми: досі й у найближчі роки не буде шахової арени, а це призведе також до занепаду шахів. Окрім того, ентузіазм – це не безмежна річ, потрібне фінансування.
– Тобто, такий результат – то справді наш теперішній рівень?
– Плюс-мінус. Минулий виступ був дуже вдалим. Цей навіть би не назвав провалом. Атмосфера, пов'язана зі скандалами у збірній, у федерації, звичайно теж дається взнаки. Федерація шахів України потребує кардинальних реформ і зміни керівництва але то тема вже іншої розмови, яка явно не буде короткою.
– Останнє запитання. Як закінчиться війна?
– Як шахіст, не маю однозначної відповіді. Є різні варіанти розвитку подій. Наприклад, найгірший варіант – кінець людства. Інший варіант – ми визнаємо втрату деяких територій, замість вступу в НАТО. Але найбільше вірю, що за рік-два ми відновимо територіальну цілісність, а в росії відбудеться зміна влади, болюча для тієї ганебної країни.
Навіть при найкращому варіанті у нас буде купа проблем і важке відновлення країни. Роки вивчення справжньої історії та патріотичного виховання дітей у школах змалечку – лише це запорука побудови сильної держави.
Інші інтерв'ю Спорт 24
