Шанувальники боксу добре знають Шатернікову завдяки її багаторічній участі в рейтингових ефірах боїв Кличка-молодшого, Ломаченка, Усика. Аліна завжди дуже професіонально і тонко дає експертну оцінку гарячих подій у ринзі. У 90-х – на початку 2000-х вона й сама одягала шкіряні рукавички, а на щелепи – захисну капу.
Незважаючи на мініатюрний зріст (164 см) та скромну вагу, Шатернікова долала значно габаритніших за себе суперниць і стала символом українського жіночого боксу. Загалом на професіональному ринзі здобула 16 перемог при двох поразках, виборовши титули чемпіонки Європи та світу.
Упродовж восьми років боксерської кар’єри українка зарекомендувала себе дисциплінованою спортсменкою, що робить ставку на техніку і швидкість. А ще вона дуже скромна та привітна людина, у чому свого часу особисто переконався автор цих рядків.
"Все почалося з фігурного ковзанярства, яке я і досі люблю, – розпочинає свою розповідь Аліна Шатернікова. – Та, на жаль, у спортивну секцію звернулася запізно – в 11 років, тож супроти інших дівчат була "підстаркуватою". Але скоріше я цього зробити не могла – моя сім’я мешкала в російському місті Твєрь, бідному на спортивні школи.
Я тренувалася дуже наполегливо, але тренери не бачили для мене перспектив. Нежіночна, мовляв, непластична. Це мене зачепило за живе, тож на фігурному ковзанярстві було поставлено крапку".
Вона кинулася у дзюдо. Неподалік дому Шатернікових функціонувала секція цього виду спорту. Щоправда, вище рівня чемпіонату Києва дівчині стрибнути не вдалося. Паралельно Аліна почала займатися кікбоксингом. Зізнається: він приваблював її своєю динамічністю та популярністю. Перші успіхи на внутрішній арені, а тоді вихід на міжнародний рівень – в особистій скарбничці засяяли перші медалі чемпіонатів світу та Європи.
"Та з часом всі ці медалі та дипломи мене перестали радувати, – зізналася мені Шатернікова. – Захотілося чогось нового. Двері мені прочинив професіональний бокс. Після перших яскравих перемог я відчула впевненість у своїх силах, а заодно дістала вигідну пропозицію від однієї зі швейцарських промоутерських компаній. От усе і закрутилося!"
Ліричний відступ… Спорту у житті Аліни могло б узагалі не бути! У дитинстві вона марила кар’єрою… циркової артистки. "Мама всіляко відмовляла від цього, аргументуючи тим, що успіху досягають лише спадкоємці циркових династій", – сміється Шатернікова.
Але повернімося до боксу. На профі-ринзі українка дебютувала у грудні 1997 року. "Перемога над співвітчизницею Тетяною Лебедєвою багато мені дала. Я зрозуміла, що бій на ринзі, власне кажучи, нічим не відрізняється від щоденної роботи у спортзалі. Тому варто абстрагуватися від галасу публіки і спокійно виконувати свою роботу. Крім того, тренер Олександр Ліхтер виявився чудовим психологом. Він навчив мене швидко долати мандраж. Суперниці цієї риси в мені завжди побоювалися. А я ще й шульга, тож робила їм чимало неприємних сюрпризів", – констатує моя співрозмовниця.
Один із її найвідоміших поєдинків – проти англійки Кеті Браун, яка помітно переважала Аліну за габаритами. "Я завжди намагаюся використати шанс, який мені дарує життя, – заглиблюється у спогади екс-боксерка. – Тож коли на кону стояв титул чемпіонки світу, не можна було зволікати. Я перемогла, хоча бій відбувався на чужій території, а вболівав за мене лише мій тренер. Ні катмена, ні фахівця з перебинтовування кулаків у нашому розпорядженні не було…"
До речі, під яку музику Шатернікова виходила на свої безкомпромісні дуелі? "Коли тільки розпочинала кар’єру, не надавала цьому великої ваги. Та згодом сподобалося виходити на ринг під ритмічні пісні Майкла Джексона, – розповідає Аліна. – Свій останній поєдинок провела під акомпанемент популярного тоді хіта "Разом нас багато". Але не подумайте нічого такого – політикою тут не пахне! Я просто хотіла підкреслити, наскільки важлива для мене підтримка залу".
"Знаю, що у спарингах ви полюбляли розминати кулаки на чоловіках", – намагаюся заскочити співрозмовницю зненацька. "Так, я цього не приховую, – усміхається вона. – Завдяки таким спаринг-партнерам я швидкими темпами прогресувала і вдосконалювала свою майстерність. Коли працювала над ударами, хлопці завжди мені підказували, як краще пробити, як ухилитися від удару у відповідь. Було цікаво! Відтоді товаришую з Юрієм Нужненком, Зауром Байсангуровим, Юрієм Бараш’яном. Частенько телефонує мені Володимир Вірчіс".
Попри ураганний норов на рингу, у житті Аліна Шатернікова віддає перевагу домашньому затишку. "Мій ідеальний варіант відпочинку? Вдома, на канапі, перед телевізором, – відповіла мені тоді, у липні 2008-го. – Останнім часом взялася активно перечитувати класичну літературу. Читання поглинуло мене з головою, тепер усе сприймаю в зовсім іншому, не такому, як у школі, ракурсі. Але не подумайте, що не люблю активного відпочинку. Практично щотижня буваю на ковзанці".
"Серед акул шоу-бізнесу маєте друзів?" – поцікавився наостанок. "Та ні, Бог милував! – вкотре усміхається Шатернікова. – Щоб знаходити спільну мову з такого роду знаменитостями, треба й самому бути тусовочною людиною. А я гучних компаній не люблю. Мені набагато комфортніше вдома, тут спокійно і затишно. А ще не гордую своїми друзями, з якими мене об’єднує бокс".
