"Не зациклював свою увагу на тому, що це дебют на чемпіонаті світу"
– На чемпіонаті світу в Ленцерхайде ваш найкращий результат – 17-е місце в індивідуальній гонці. Як оцінюєте свій виступ того дня?
– Після того, як робиш аналіз такої гонки, то розумієш, що результат міг бути кращим. Але промахи на стрільбі завадили піднятися вище. У принципі, індивідуальна гонка доволі специфічна, бо 20 км – найдовша дистанція в біатлоні. Її треба проходити теж по-особливому. Береш темп і стараєшся його нарощувати, не просідати. Вважаю, що з цим аспектом я впорався. Але стрільба підвела. Хоча у цьому сезоні я демонстрував і чисту роботу на всіх вогневих рубежах. Та як на перший свій дорослий чемпіонат світу вважаю такий результат непоганим.
– Чим відрізнявся для вас цей дебютний чемпіонат світу від етапів Кубка світу?
– Мене багато хто про це питав. Але, відверто кажучи, до ЧС я ставлюся як до стандартного етапу КС, до якого вже більш-менш адаптувався. Не зациклював свою увагу на тому, що це дебют. Особливого психологічного тиску не відчував. Робив те, що вмію.
– Маєте кілька днів перерви перед наступним етапом Кубка світу. Як любите перезавантажуватися перед змаганнями? Полюбляєте побути в спокої?
– Насправді найкраще допомагає просто побути вдома з рідними, зі сім’ю, провести час із друзями, прогулятися з ними. Дуже шкода, що в нас такі погодні умови, що немає можливості стати на лижі поблизу місця, де я мешкаю. Тож, мабуть, поїду в Буковель, де є умови для катання на лижах. Бо потрібно не забувати і про тренування. Просто стараюся мінімально думати про біатлон, бо його вже й так вдосталь у моєму житті. Треба трохи психологічно перепочити, перемкнутися на буденні справи.
– А катання на лижах поза змаганнями відчуваються для вас, як відпочинок?
– Звісно, коли ти собі катаєшся наодинці зі своїми думками, слухаючи музику, а на вулиці прекрасна погода, то таке тренування приносить тільки задоволення. Це один із моментів відновлення сил: психологічних і фізичних.
"У Чехії шалена публіка і специфічний стадіон"
– Наступний етап Кубка світу прийматиме чеське Новє Мєсто. Які там особливості траси, погоди, публіки?
– У Чехії я був одного разу – на літньому чемпіонаті світу. З трансляцій знаю, що там публіка дуже шалена. Стадіон специфічний, бо багато посадкових місць, де вболівальники саме на трибунах. Уся ця атмосфера створює неймовірне свято! Тому із задоволенням і нетерпінням чекаю, щоб взяти в цьому участь. По трасі плюс-мінус орієнтуюся. Планую там показати себе з найкращого боку.
– У біатлоні, на відміну від багатьох інших топових видів спорту, зірки першої величини не бояться висловлювати свою геополітичну позицію. Виступають проти повернення росіян на міжнародну арену. Вони фотографуються з українським прапором, мають синьо-жовті нашивки на спорядженні. Можливо, якийсь випадок зворушив особисто вас найбільше?
– Дійсно дуже приємно, коли тебе підтримують. Коли світові зірки під’їжджають до тебе на трасі, запитують, як ситуація в країні. Коли ми гуляли Швейцарією, чи просто заходили в магазин у синьо-жовтій куртці, нас запитували, чи ми з України, чи будемо тут стартувати. Ця підтримка дуже надихає.
Буквально недавно, після завершення чемпіонату світу, норвежець Ендре Стрьомсгейм 24 лютого, в треті роковини повномасштабного вторгнення, виставив допис в Instagram: "Вчора я став чемпіоном світу, а сьогодні мої всі думки, моя підтримка лине до України, де вже третій рік відбуваються такі активні бойові дії". І ти розумієш, що людина дійсно зацікавлена, аби Україна перемогла, аби Україна існувала і була представлена на таких великих форумах. Велика подяка таким людям!
"Хочу отримати останнє задоволення від спілкування з братами Бьо"
– За останній час багато великих імен біатлону оголосили, що завершать кар’єру після завершення сезону. Зокрема, брати Бьо. На початку свого шляху рівнялися на них? Як зараз почуваєтеся серед зірок? Зокрема, Йоханнес Бьо в грудні багато хвалив вас. І чи відчуваєте ностальгію через те, що легенда йде?
– Звісно, новини, що зірки такого масштабу завершують біатлонну кар’єру, викликають сум. На цих людей рівняюся і зараз, дивлюся із захопленням, як вони здобувають нагороди, впевнено поводяться на змаганнях. Стараюся перейняти щось і для себе. І ти розумієш, що наступного сезону вже не будеш із ними змагатися. Тож хочеш отримати останнє задоволення від спілкування з ними.
Звичайно, нове покоління приходить і з часом має змінити старше. Але брати Бьо для мене легенди. Особливо Йоханнес. Це король біатлону. Він змінив наш вид спорту, змінив конкуренцію в біатлоні. Вважаю, що дуже багато людей на нього рівняються. Особистість дуже великого масштабу. Стояти на п’єдесталі з Йоханнесом Бьо вдвічі приємніше. І коли ти чуєш приємні слова про свій виступ від нього, то розумієш, що ти рухаєшся в правильному напрямку. Але ще треба багато та плідно працювати.
– Хочеться ще трохи запитати про початок вашого шляху. Спершу ви займалися айкідо. Як туди потрапили і чому потім покинули?
– Знаєте, думаю, що вибір айкідо не був чимось таким свідомим для мене. Мабуть, більше повпливали батьки. Мені подобалося, займався ним перспективно. Але проблема полягала в тому, що в айкідо не було рейтингових змагань для моєї вікової категорії (10 років). Був трішки розчарований цим фактом. Бо навіть в такому юному віці вже хотів чогось досягати. Я зневірився і перейшов у біатлон. Тим паче, моя сестра починала ним паралельно займатися і мене зацікавлювати. З нетерпінням чекав перших тренувань, емоцій, щоб зрозуміти, що це за вид спорту.
Я дуже вдячний, що не шукаю себе й досі, а розумію, чим хочу займатися. Що закріпився в цьому виді спорту.
– Наскільки емоційними вболівальниками є ваші батьки?
– Коли я виступав на початкових рівнях, то їх нечасто транслювали. Тож батьки споглядали переважно в текстових трансляціях. А зараз на рівні Кубка світу батько постійно стежить за трансляціями. А мама переживає, тож пропускає, старається чимось іншим зайнятися в цей час.
– Що мотивує вас рухатися в спорті та по житті загалом?
– Моя мотиваційна фраза: "Біль – тимчасовий, а здатись – це назавжди". Інколи треба тяжко працювати, потерпіти, щось пережити. А потім розумієш, що цей момент був ключовим.
– Маєте неспортивні таланти?
– Коли є натхнення, мені непогано вдається готувати їжу. Люблю якусь лазанью зробити. На зборах ми самі собі готуємо, і це переважно пасти з різним наповненням.
Більше ексклюзивів Марічки Кулачковської
