“Дуже сумно їхати з Карпат, їхні страви – це розрив”
– Бачила, ви недавно були в Карпатах. Як минув відпочинок?
– Підіймався на Хом’як і на Говерлу. Люблю тут відпочивати. Цього разу мені дуже сумно було їхати звідти, бо вся карпатська їжа – це розрив. Дуже все смачно, постійно їли більш традиційну кухню. У Яремчі відкрили McDonalds – не розумію навіщо, якщо є місцевий бограч, банош (Сміється).
– Знаю, що також полюбляєте риболовлю. У соцмережах розповідали, що їздили нещодавно на три дні. Ви фанат цієї справи? Яким був найбільший улов?
– Так-так! Дуже далеко для цього хобі не виїжджаю: в нас у Кіровоградській області є такі спортивні водойми, на яких водяться великі риби. От на минулій риболовлі спіймали коропа вагою 9 кілограмів.
– Це ви годинами можете зосереджено сидіти на одному місці, чекаючи, коли клюне риба?
– Годинами? Та днями (Сміється). Це ж більше про відпочинок, а не просто сидіти і дивитись на воду. Палатки, релакс, їжа на природі. От Артура Фельфнера також підсадив на це хобі. Приїжджав до мене на три дні.
– Як, до речі, ви стали друзями? І які риси цінуєте в людях?
– Ми ще в році 2020-му були разом на якихось міжнародних змаганнях. А у 2023-му на Європейських іграх почали більше спілкуватися. У друзях ціную, насамперед, чесність. Щоб не було ніякого лицемірства. Та просто, коли відчуваєш, що з людиною комфортно спілкуватися, що вона відверто про себе розповідає. Не намагається тебе підставити чи викрутити собі якусь користь.
– Знаю, що ви також цікавитеся автомобілями. Може, за автоспортом стежите, за Формулою-1?
– За змаганнями не стежу. Мені просто подобається або якусь нову інформацію про автомобілі дізнаватися, або кататися. Чи коли є настрій і час, поремонтувати щось своїми руками.
– У мене є знайомий, для якого ремонт машини своїми руками – це окремий вид відпочинку. У вас так само?
– Так, я з тих самих людей.
“Як прийшов у зал в Кропивницькому, так по цей день і залишився”
– Яким був ваш перший легкоатлетичний зал? Хто туди привів? Як так сталося, що саме стрибки у висоту стали справою вашого життя? Адже цікавилися ви різними видами спорту...
– Та товариш мій почав займатися і мене покликав зі собою. Спершу тренувалися в школі, де я навчався. А через кілька місяців прийшов у манеж, де і зараз тренуюся, в Кропивницькому. Як прийшов, так і по цей день залишився там!
Після першого чемпіонату Європи і юнацької Олімпіади, де я виборов медалі, вже зрозумів, що хочу залишитися. Прагну, щоб таких нагород було більше і більше, та вже в дорослому спорті!
Звичайно, коли був малим, всі бігали на вулиці, а я йшов на тренування, то трохи було прикро. Але просто знав, що треба йти і йшов. Та згодом зрозумів, що нічого не втратив. Дитинство в мене було чудове! Не можу сказати, що пожертвував дитячими роками заради спорту.
– Помітила, що ви дуже самокритичний і прискіпливий до результатів. Як оцінюєте свій виступ на Олімпіаді (шосте місце) і загалом сезон, що минув? Виглядає, що цього року стався ваш прорив.
– Та не можу сказати, що це був прорив. Покращив особистий рекорд лише на 1 сантиметр. Але по змаганнях так: Олімпіада, Діамантова ліга. Бо до того на Діамантовій лише раз десь в 2020 році виступав і то не дуже вдало. По змаганнях можна говорити про прогрес, бо місця цього року посідав вищі. Але завжди хочеться, щоби було швидше і вище!
– Як ви вважаєте: які фактори склалися, що все ж вдалося цього сезону побити особистий рекорд (2,31 м, – прим. ред.)?
– Дуже сильне бажання. Плюс я дуже гарно підійшов до Олімпіади: перед стартом Ігор ще два тижні ми були на зборах у Франції, тренування дуже добре минули. Наша Федерація легкої атлетики привезла все необхідне обладнання: можна було добре відновитися. Прямо круто!
– На Олімпіаді в Парижі багато хто скаржився на побутові умови. Зокрема, на картонні еко-ліжка. Як ви оцінюєте їхню комфортність? Особливо, зважаючи на ваш високий зріст (2,05 м – прим. ред.).
– Якби ми заїжджали туди перші… А до нас вже ж були там й інші атлети. І всі ж хочуть перевірити ті ліжка на міцність. Тому вони вже були не прямо сильно роздовбані, але такі собі. Але в принципі, якщо там не довго перебувати, то нормально. Можна жити. Втім, я до будь-яких умов швидко пристосовуюся. Що маю, те й маю.
“Тамбері відкритий і щирий, може пораду з техніки дати”
– Один з ваших головних конкурентів у світі зараз – це італієць Джанмарко Тамбері. У секторі він дуже емоційний, вміє створити шоу. А який він у житті?
– У спілкуванні він більш спокійний. Звичайно, в секторі емоції переважають. Тамбері відкритий, щирий. Можна в нього якоїсь поради з техніки запитати – не відмовить. Та й просто поспілкуватися він також не проти.
– У цьогорічному фіналі Діамантової ліги ви, власне, влаштували ефектну зарубу з Тамбері і здобули срібло. Розкажіть трохи більше про це протистояння.
– Та, звичайно, я весь сезон програвав йому. Він – перший, я другий, він другий – я третій... І під кінець сезону дуже хотілося вибороти перемогу. Тим паче фінал Діамантової ліги – престижні змагання. Втім, його досвід перевершив.
– Про вас кажуть, що ви – українське майбутнє в чоловічих стрибках у висоту. Часто порівнюють з Андрієм Проценком і Богданом Бондаренком. Вам це імпонує чи, навпаки, не любите порівнянь?
– Якщо чесно, нейтрально ставлюся до таких порівнянь. Тому що Бондаренко та Проценко – спортсмени світового рівня, які стрибали 2,40 і вище. Мені до них ще трохи далеко. Бо 2,40 у світі взагалі за всю історію мало хто стрибав. А це ще й наші українці. До речі, навіть зараз можу передивлятися Діамантові ліги 2014 року, де Бондаренко з Брашимом рубалися!
– І наостанок: як виглядає ваш графік після завершення сезону?
– Днями відновив тренування. Треба знову закладати базу. Але тренування наразі неважкі, тож маю трохи часу для себе. Ту саму машину сидіти і крутити чи на риболовлю поїхати (Усміхається).
Основні наступні змагання будуть аж в березні – це зимовий чемпіонат Європи та чемпіонат світу. Тож є достатньо часу, щоб підготуватися і добре виступити!
Більше ексклюзивів Марічки Кулачковської
