"Ломаченко підтримує дияволів": Гераскевич про слабкого Гутцайта, вибачення Маліновського і Бубку – сусіда Януковича
Ексклюзивне інтерв’ю Спорт 24 із Владиславом Гераскевичем – першим і наразі єдиним українським скелетоністом, який виступає на рівні Кубка світу. Про сезон в умовах війни, боротьбу з російською пропагандою і способи продовжити міжнародний бан агресорів.
"Якби не проблеми у підготовці через війну, міг би потрапляти у топ-6 чемпіонату світу"
– На чемпіонаті світу у швейцарському Санкт-Моріці ви посіли 13 місце, тобто повторили національний рекорд. Але написали у соцмережах, що невдоволені результатом. Чому?
– У нашій країні війна. Це завадило провести нормальну літню підготовку. Ми взагалі не працювали зі спорядженням (скелетоном і ковзанами) в міжсезоння. Якщо говорити про тренування на легкоатлетичному манежі та біговій доріжці, то перед стартом минулого сезону ми вправлялися 6-7 разів на тиждень, а перед цим – два-три рази.. Додайте ще реалії в Україні: постійні повітряні тривоги, прильоти. Окрім того, наприкінці березня я заснував благодійний фонд, тож поєдную волонтерську роботу зі спортом.
На змаганнях бачимо, як команди суперників постійно додають. Наприклад, Велика Британія й Італія змінили тренерів. Помітно, як їхні збірні прогресують. А ми стали трішки повільнішими або залишилися на тому самому рівні. Всі, хто на ЧС опинилися переді мною, наприклад, італієць Амедео Багніс, кореєць Юнг Сін-ги, британець Крейг Томпсон – їх усіх я перемагав у минулому сезоні на чемпіонаті Європи на цьому самому треку. Тобто, розумію: якби не було проблем в підготовці, я реально міг би претендувати на місце в топ-6, де опинилися вони. Але задоволений, бо попри те, що йде війна, наш спорт не загинув, команда розширюється.
Перед стартом наступного етапу Кубка світу я треную наших юніорів, які готуються до відбору на Юнацькі Олімпійські ігри. Повноцінно працюю з ними на треку, знімаю заїзди, аналізую, щось підказую, допомагаю з ковзанами. Це ковток свіжого повітря, який допомагає почуватися краще. Молодь – це майбутнє, яке зростає на наших очах.
"Коли тато – ваш тренер, емоції з треку переносяться додому"
– Ваш тато є водночас вашим тренером. Зазвичай спортсмени кажуть, що це складно, адже батьки значно вимогливіші до своїх дітей, ніж до інших підопічних. У вас така сама ситуація?
– Це дійсно складно! Вам не брешуть (Усміхається). Бо коли йде тренувальний процес, то завжди є якісь напружені моменти, суперечки. Бо змагання – це дуже сильні емоції. А коли тренер – ваш тато, то все це переноситься додому. Та плюсів значно більше. По-перше, батько не буде шкодити тобі, йти наперекір здоров’ю. По-друге, віддаватиме себе повністю, не буде економити свої сили.
Ми з батьком починали в скелетоні разом: я як спортсмен, він як тренер. Досі розвиваємося разом. Тато більше закрив роботу механіка, а я відпрацьовую по треку, по лініях. Спільно намагаємося покращити стартовий розгін. Вивчаємо, як побудовані системи тренувань Британії, Італії, Китаю. Намагаємося переймати їхній досвід і дати юніорам більше, ніж було в нас.
Тато більше може порадити по стартовому розгону, фізичній підготовці, а я пілот, моя стихія – трек і траекторії. Намагаємося не заважати один одному. Під час тренувань бігаю з підопічними разом, оскільки сам є чинним спортсменом. Татові це вже не так легко дається.
– Мені здається, ваш батько дуже вимогливий і доволі суворий. Це правильне враження?
– Так, це можна побачити з його коментарів у соцмережах. Він справді такий: суворий, прямолінійний, справедливий. У спорті це дуже допомагає.
"Гутцайт є дуже слабким спортивним лідером України"
– Зараз у міжнародній площині зависло питання: чи допустять росіян і білорусів на Олімпіаду-2024. Шукають всі можливі ходи, щоб це зробити. Голова НОК і міністр молоді та спорту України Вадим Гутцайт заявив, що наша національна команда в такому випадку може взагалі відмовитися від участі в Іграх у Парижі. Чи вважаєте ви правильною таку позицію? Адже, з іншого боку, терористи на Олімпіаду потраплять, а наші атлети втратять можливості.
– Для мене незрозуміло, чому дії МОК були неочікуваними для пана Гутцайта. Я співпрацюю з організацією Global Athletes, і мені вже за тиждень до рішення МОК почали приходити повідомлення, в який день це відбудеться, о котрій, які заяви звучатимуть. Чому пан Гутцайт не був готовий? Де пан Бубка, який входить в МОК. Куди він знову зник? Де якісь заяви від нього? Дії?
Гутцайт дуже класно роздає інтерв’ю в українських медіа, але не бачу жодних дій від нього. Він не знаходить ніякого вирішення проблеми. Адже, справді, є дві сторони медалі. З одного боку, ми не можемо виступати на одній арені з росіянами, бо це буде означати, що ми схвалюємо дії рф. Толеруємо спортсменів агресора, які водночас є військовими. Буквально днями з’явилася інформація, що на Донбасі загинув генсек федерації кіокушинкай карате росії. Він добровільно прийшов на нашу землю вбивати українців.
Я взагалі не уявляю, як я можу стояти на одному треку з атлетами з рф. Щоб моє прізвище значилося поруч з їхніми у протоколі змагань.З іншого боку, Україна несе відповідальність за своїх спортсменів. Адже вони все життя готуються до Олімпіади, а ми їм скажемо “ні, ви не буде виступати”.
НОК Польщі пропонує створення альтернативних змагань з країнами, які хочуть бойкотувати рішення МОК. Таким чином спортсмени не втратять свої найкращі роки.
Адже всі змагання – це про спортсменів, а не про Томаса Баха чи якихось інших функціонерів. Якщо ми залучимо багато країн тв атлетів, то їх буде дивитися не менша кількість людей, ніж Олімпійські ігри – ми не втратимо нічого. Я запропонував таку ідею пану Гутцайту, але він мені відповів: “Я теж можу сісти в літак і полетіти на Марс”. Він вважає, що нереально організувати такі альтернативні змагання.
На одному засіданні НОК Гутцайт каже, що Україна буде бойкотувати Ігри в Парижі. На наступному: “Ні, звичайно, ми бойкотувати не будемо”. Я вважаю, що він є дуже слабким спортивним лідером України. Керівництво НОК, на мою думку, дуже нерішуче. У Гутцайта наразі є конфлікт інтересів, що також є проблемою. Він є міністром молоді та спорту України та очільником Національного олімпійського комітету.
Я на 100% можу сказати, що рішення МОКу готувалося довго. Щойно вийшла декларація про повернення росіян і білорусів, на наступний день Китай заявив, що підтримує такий крок. Зрозуміло, що азіати не могли ухвалити таке рішення за дві секунди. Підкилимні ігри тривали місяцями. Мер Парижа теж підтримала допуск росіян. Дуже прикро, що Україна не готувала у той час відповідь.
Ще одним тривожним дзвіночком був виступ Позднякова (очільник російського НОК) перед міжнародним комітетом. А також скандальні заяви Томаса Баха про те, що російські спортсмени не винні у війні. Третій червоний маркер – заяви президента Франції Макрона під час ЧС з футболу в Катарі про те, що спорт поза політикою.
На це все українській стороні треба було реагувати. Але таких кроків, на жаль, не було. Та сподіваюся, що ми все ж таки зможемо переконати МОК не допускати представників окупантів. Приємно, що в нас є дуже потужна підтримка від Польщі та країн Балтії.
Під час світової першості в Лейк-Плесіді я зустрівся з представником виконкому НОК Америки Стіві Маслером. Він дуже вибачався через заяву попередньої очільниці їхнього олімпійського комітету, де вона висловлювалася за повернення росіян. І запевнив, що це була її особиста думка. А більшість членів виконкому підтримують позицію України.
Владислав Гераскевич зі Стіві Маслером
Також я думаю, що нас дуже сильно будуть підтримувати у НОК Німеччини. Там теж поширеною є практика, коли спортсмени є представниками Бундестагу, Бундесверу чи Бундесполіцай. І закони їхньої країни забороняють виступати на одних змаганнях з атлетами, які є представниками армії росії. Така ж ситуація у Великій Британії. Тобто, якщо спортсмени з рф змагатимуться на Олімпіаді, то німці та британці будуть змушені бойкотувати турнір. А це буде великою втратою для Ігор. Такаж ситуація в деяких штатах Америки і країнах Балтії.
Зараз я багато співпрацюю з німецьким благодійним фондом Athletes for Ukraine. Саме вони мені розповіли про такі тонкощі. Сподіваюся, що повториться ситуація, як на Паралімпіаді в Пекіні. Коли через тиск міжнародної спільноти російських та білоруських атлетів відсторонили від змагань.
"Добре, що багато спортсменів скинули маски – тепер не будемо вірити в їхню легендарність"
– Як ви ставитеся до вчинку Руслана Маліновського, який після матчу Марсель – Монако приобійняв російського півзахисника монегасків Головіна? Щоправда, потім вибачився.
– До Руслана претензій немає. Він вибачився. А це дуже класна риса, коли людина вміє визнавати свої помилки. Маліновський від самого початку повномасштабного вторгнення багато підтримує українську армію і поширює для іноземної аудиторії інформацію про російську агресію.
Я вважаю, що тут не помилка Руслана, а проблема в тому, що російських футболістів допустили до змагань. Шкода, що російська пропаганда підхопила ці фото. Їхнім медіапростором почали ширитися ці знімки, до яких додавали сердечка з кольорами наших прапорів, підписи про “братські народи” та іншу нісенітницю.
Маліновський і Головін
Така ж проблема була й на Australian Open: росіянка і білоруска в фіналі (білоруська тенісистка Аріна Соболенко і етнічна росіянка Єлєна Рибакіна, яка зараз представляє Казахстан – Спорт 24). Потім російські ЗМІ дають заголовки, що це був “белорашн” фінал, звитяга на корті перед їхніми майбутніми політичними перемогами. От приклад, як рф і білорусь використовують спорт у своїх цілях.
Я радий, що Руслан не почав воювати з коментаторами в інтернеті. Але погано, що його дружина почала коментувати, робити те, що якраз не варто було.
Напевно, УАФ не допрацювала. Треба робити більше, щоб відсторонити всіх російських футболістів від змагань. Навіть, якщо вони виступають не за клуби з рф. Бо це зразу використовує російська пропаганда.
Інша ситуація в боксі. Є легендарний Ломаченко, який в очах українців втратив будь-яку повагу через підтримку дияволів, які прикриваються церквою. Багато людей відкрилися після початку повномасштабного вторгнення з поганого боку. І це добре, що ми побачили їхні справжні обличчя і не будемо вірити в їхню легендарність.
Хоча про Бубку можна було й раніше здогадатися, що з ним щось не те. Якщо його брат в так званій "ДНР" їхні прапори шиє, а сам Сергій Назарович – сусід і близький друг Януковича, то напевно, треба було прискіпливіше перевіряти. Сподіваюся, надалі таких помилок не буде і наш спорт стане чистішим. Хоча, якщо глянути на ту кількість членів ОПЖЗ, які потрапили в НОК, то стає сумно.
– І повернемось до ваших змагань. Наступний етап Кубка світу відбудеться в австрійському Іглсі. Розкажіть про особливості тамтешнього треку, адже на кожному етапі вони є різними.
– Так, в Іглсі один із найлегших треків у світі в технічному плані. Тут дуже вагоме значення мають стартовий розгін і екіпірування. А вміння пілота відіграють не надто велику роль. Але все ж мають значення, звісно. Взяв додаткові платні тренування. Спробуємо відтестувати трохи краще техніку і показати максимум на цьому треку.
Але більше готуємося до восьмого етапу в латвійській Сігулді, де головну роль відіграє саме вміння пілотувати. Це наш рідний трек. Сподіваємося, що там зможемо завершити сезон на дуже позитивній ноті. Та основною місією залишається говорити світові про війну в Україні, транслювати правду. Постійно роздаємо інтерв’ю іноземним медіа, нагадуємо про війну, кажемо їм, що треба допомагати Україні. Спортивний фронт теж є дуже важливим і потужним.
Інші інтерв'ю Спорт 24