УКР РУС

"З дитинства роблю ставку на дриблінг": джокер нашого футболу Квасниця про драматичну перемогу над Англією, порівняння з Мудриком, пісні Соловій

27 октября 2023 , 15:00 / Читати українською

Ексклюзивне інтерв’ю Спорт 24 з вінгером Руха та молодіжної збірної України Іллею Квасницею.

“Було трохи боляче в момент зіткнення із землею. Але на ранок все минуло”

– Хто першим встиг привітати з голом Англії? Бачила, батько ваш дуже радів у соцмережах. Йому притаманно бурхливо висловлювати свої емоції?

– Першими додзвонилися батьки і дівчина. Тато – справді відкрита людина, любить висловлювати свої емоції. Не прошу його поширювати пости-привітання, це його ініціатива.

– Знаю, почати займатися футболом вас спонукав брат…

– Так, він першим почав займатися. Але на початку моє захоплення футболом трапилося завдяки переглядам матчів. Мені тоді було років 5-6. Ще навіть секцій для такого віку не було. Тож міг лише насолоджуватися поєдинками по телевізору.

Взагалі дитинство в мене було дуже активним. Міг зранку до ночі ганяти у футбол в дворі. Батьки не могли додому затягнути.

– Покажете якісь фото з того часу?

– Ось це моя улюблена дитяча фотографія. У мене тоді було дуже круте світле волосся. Так мені подобалося! Хотів би зараз таку зачіску (Усміхається).

– Бачу на задньому плані колекцію машинок. Зараз це захоплення збереглося?

– Безумовно. Дуже люблю машини. Особливо Audi.

– Назарій Волошин сказав про англійців, що раніше бачив їх у FIFA, а тепер випало проти них грати. У вас які емоції були? Кого би особливо виділили в технічному плані?

– Чесно, в мене були такі ж емоції, як в Назара. Виділив би Гарві Елліотта. Однозначно його. Можливо, якби грав Коул Палмер, то він був би найкращим. Але він пропускав матч через травму. Лідер англійської команди.

– Було дуже боляче, коли вилетіли за огорожу після забитого Люксембургу? Чи все не так страшно, як виглядало?

– Так, було трохи боляче в момент зіткнення із землею. Але на ранок вже все минуло.

“З дитинства обігрую, відпрацьовую дриблінг, треную це постійно”

– В УПЛ не так багато футболістів, які регулярно беруть гру на себе і обігрують один в один. Чи вирізнялися ви цим змалку? Як саме відточуєте свою техніку?

– Мені здається, що так (Усміхається). Я постійно на тренуваннях, ще з дитинства, обігрую, відпрацьовую дриблінг, треную це постійно. Робив ставку на це.

– Неодноразово прокидали м’яч суперникам поміж ніг. Це один з ваших улюблених фінтів?

– Ні, ні, мені в принципі все одно на видовищність. Головне – обіграти опонента, загострити гру, зробити добре для команди. Не гонюся за ефектністю. Головне – ефективність.

– Що для вас приємніше як для вінгера: гол чи асист ? Де зручніше грати: ліворуч чи праворуч на фланзі?

– Пас чи гол – мені однаково. Якщо буду бачити, що мій партнер по команді в кращій позиції, то віддам пас. Зручніше грати справа на фланзі. Я так звик, мені комфортніше. Але можу і зліва зіграти.

– Як вважаєте: на кого з українських вінгерів ви схожий за стилем гри?

– Всі кажуть, що на Михайла Мудрика. Мабуть, я теж так відповім (Усміхається).

– Знаю, ви вболіваєте за Манчестер Сіті. Коли з’явилася ця любов?

– Коли Гвардіола очолив клуб у 2016 році. Зараз практично кожен їхній матч дивлюся. Мій улюблений гравець “містян” – Бернарду Сілва. Дуже подобаються його дриблінг та розуміння гри. Дуже розумний футболіст. Мозок в нього, як в Кевіна де Брюйне.

– Один з вінгерів Ман Сіті Джек Гріліш відомий своїми скандальними вечірками. На вашу думку, чи можна пробачати порушення спортивної дисципліни за талант?

– Ну, вони ж виграли требл у минулому сезоні. Гріліш – світова зірка, сезон завершився, дозволив собі. Але я не беруся оцінювати: можна чи не можна.

– За які ще європейські гранди вболіваєте?

– Напевно, за Барселону. Там зараз такий цікавий молодий склад: Ламін Ямал, Марк Гіу тощо.

– Назвіть найбільш видовищний матч, на якому ви побували в ролі глядача?

– Суперкубок УЄФА 2015 року між Барселоною і Севільєю (5:4). Тоді ще за каталонців виступав Мессі, а за Севілью Коноплянка (Євген забив на 81-й хвилині, – Спорт 24). Атмосфера була неймовірна, ще й забили 9 м’ячів. Дуже потужно! До речі, в дитинстві кумиром був саме Мессі.

“Зараз між командами УПЛ немає прірви”

– У чому секрет успіху Віталія Поньомарьова? Схоже, він зовсім не боїться довіряти молодим гравцям. Як зумів підняти команду всього за пів року на якісно новий рівень?

– У нас були дуже хороші збори. Змінилася гра. У минулому сезоні ми більше діяли другим номером, від оборони. А тепер почали грати першим: атака, пресинг. Ми це довго тренували. Думаю, це й зіграло ключову роль.

– Далі на Рух чекають поєдинки з Олександрією та СК Дніпро-1. Як оцінюєте обох суперників?

– Зараз всі команди, які грають в УПЛ – плюс-мінус рівні, немає прірви. Немає лідера, який би йшов з відривом у велику кількість очок. В Олександрії, можливо, старт сезону не дуже вдався. Але впевнений, що з ними буде нелегка гра. А на віце-чемпіонів України додаткова мотивація теж не потрібна. Назагал важливо в кожному поєдинку набирати очки: і з Шахтарем, і з Минаєм.

– З ким із одноклубників з Руху найближче спілкуєтеся?

– Це, напевно, Дмитро Ледвій і Віталій Роман.

– А у молодіжній збірній України?

– З тим же Романом. Комфортно, що є друг у збірній. Приємно провести разом час. Також багато спілкуюся з Романом Дідиком з Руху, Данилом Скорком з Олександрії – хороший хлопець, приємний. Але загалом зі всіма спілкуємося. Нема такого, щоб я комусь не міг сказати пару слів.

– Що допомагає вам перемкнутися після напруженої гри?

– Наприклад, відеоігри. Раніше любив грати у FIFA 2021 /22/ 23. Просто погуляти чи поїхати за місто з друзями. Музику послухати. Напевно, улюблений стиль – американський реп. Але й українську дуже люблю. Останнім часом з’явилося багато хорошого продукту. З-поміж всіх можу виділити Христину Соловій. Дуже подобається її творчість. Максимально.

Більше інтерв'ю Марічки Кулачковської

Чавить стегнами кавуни і підіймає 310-кілограмову штангу: як українка стала найсильнішою жінкою планети з рекордом Гіннеса

"Сміливі завжди мають щастя": унікальна історія української зірки художньої гімнастики – предки в УГА та армії УНР, точки дотику з Франком

"Ти ніби просив у Миколая одну машинку, а він приніс сто": чемпіон Паралімпіади про спустошення на п’єдесталі, любов до Карпат і присвяту Героям