"Спорт 24" вітає з Новим роком!

2023-й став роком втрачених ілюзій. Сліпа віра у близьку Перемогу, медові реляції телемарафону, ореол всемогутнього пса Патрона розбилися гучно й на дрібні шматочки, як шиба, поцілена м’ячем босоногого Пеле. Тріумф Добра за "два-три тижні" не відбувся. Вселенська Справедливість заблукала десь напівдорозі до України. Для багатьох українців 2023 рік став останнім. Для ще більшої кількості – роком трагічних і непоправних втрат.

Наша війна за Незалежність триває, не зупиняючись ні на секунду. У цьому водночас погана і добра звістка.

Так, ми щодня сплачуємо данину життями не лише наших захисників, але й цивільних українців. Проте ми твердо стоїмо на рідній землі, відповідаючи ворогу смертоносним еквівалентом. "Я борюся, отже я існую", – так можна приміряти перефразований вислів Рене Декарта на нашу із вами реальність. Зупинитись, зневіритись, "втомитись від війни" – означає здатись. А здатись – загинути і втратити державу.

Звісно, не всі з нас у цю хвилину перебувають на "нулі". Можливо, поки що. Але, в такому випадку, невтомною працею – кожен на своєму місці – ми повинні наближати поразку окупантів. Часто у коментарях до новин про наших зіркових легіонерів із топ-чемпіонатів, гравців національної збірної, найкращих представників інших видів спорту я бачу зневажливий їм докір: "Чому не на фронті?"

Уявімо, що ці кілька десятків винятково талановитих, найкращих у своїй сфері українців ставлять крапку на спортивній кар’єрі, повертаються додому і беруть в руки зброю. Олімпійські ігри, Ліга чемпіонів, чемпіонати світу та Європи – вже без нас. Наскільки це змінить співвідношення сил на полі бою? Натомість забиваючи голи, відправляючи суперників у нокаут, встановлюючи абсолютні рекорди, роздаючи інтерв’ю світовим ЗМІ і навіть висловлюючи правильні меседжі в інстаграмі, атлети несуть наш Прапор, тримають західну цивілізацію у тонусі, нагадуючи про страшну війну і переконуючи у необхідності допомоги для України. А про те, що перемоги Усика, Світоліної, команд Реброва чи Пушіча надихають наших воїнів на передовій, говорити, мабуть, зайве. Про це відомо давно.

У новому, 2024 році бажаю нам усім, як нації, не похитнутися – фізично, морально та духовно. Відкинути дріб’язкові образи і утриматися від міжусобиць. Не впасти у зневіру, натомість працювати згуртовано і боротися з потрійним запалом. А ще – мріяти про Той Особливий День. Мріяти, візуалізувати, наближати його всіма можливими способами.

Нехай 2024-й стане роком нашої Перемоги!

З повагою, головний редактор Sport24.ua і Football24.ua