Фредді Мерк'юрі мріяв про бокс, але став автором головної спортивної пісні та гімну Олімпіади-1992
У вересні 1946 року народився легендарний британський рок-музикант Фредді Мерк'юрі. Цьогоріч він міг би відзначити 79-й день народження. "Спорт 24" згадує життєвий шлях артиста, який, зокрема, був пов'язаний зі спортом.
Отже 79 років тому в Занзібарі (нині – територія Танзанії, тоді – частина Британської імперії) в родині Бомі та Джера Булсара народився син Фаррух. У майбутньому він отримає світову популярність під іменем Фредді Мерк'юрі – соліст і лідер культової рок-групи Queen протягом понад 20 років.
Майбутній музикант лише побічно був пов'язаний зі спортом, захоплюючись ним в юності, але саме йому разом з партнерами по групі судилося створити головний "спортивний гімн" – пісню "We are the Champions". І не тільки! Але про все послідовно.
Від боксу відмовився через матір
Після переїзду до Індії у віці 8 років Фаррух вступив до однієї з місцевих шкіл міста Панчгані. Там його зацікавили і музика, і спорт. Хоча Індія в середині 1950-х перестала бути британською колонією, захоплення Фредді виявилися "острівними": бокс, легка атлетика і навіть хокей на траві. А ось до головного виду спорту в Імперії (футболу) Мерк'юрі ставився більш прохолодно.
Згодом заняття боксом почали давати плоди. Майбутня зірка рок-музики показував солідні результати, проте в якийсь момент йому довелося відмовитися від подальших занять. Мати музиканта вважала, що бокс – занадто жорстокий і кривавий спорт.
Ось як його боксерський період згадував однокласник Вікторі: "Фаррух часом виглядав дуже самотнім. Так, його можна було назвати щасливим, коли він грав на піаніно або займався в школі мистецтв. Але ще він був хорошим спортсменом – хокей на траві, легка атлетика, бокс. Він міг би досягти успіху і там, особливо у боксі".
У підсумку, про бокс Фредді не забув. Під час музичної кар'єри однією з частин його образу стали боксерки. Так, соліст Queen вважав за краще виступати в боксерському взутті. І це, мабуть, виглядало цікаво та навіть гармонійно.
До речі, саме в шкільний період Фаррух остаточно вирішив взяти нове ім'я – Фредді, оскільки хотів носити британський варіант імені. Після завершення навчання в школі музикант повертається в Занзібар, але ненадовго. Менш ніж через два роки після повернення сім'я Булсара залишає країну через початок заворушень. Наступним пунктом стала Велика Британія.
Пісня "We are the Champions" не була присвячена спорту
У 1970-му, після декількох років життя в Англії, Фредді Мерк'юрі приєднується до групи Smile як вокаліст. Але назва колективу йому не сподобалася: він запропонував варіант Queen, який припав музикантам до душі. Через два роки Фредді змінює і прізвище – замість звичного Булсара шанувальники тепер знають його як Мерк'юрі.
Однією зі знакових дат в історії британської рок-групи стає 7 жовтня 1977 року. Саме в цей день колектив представив відразу два хіти, що стали культовими – "We are the Champions" і "We Will Rock You". На першій пісні зупинимося трохи детальніше.
"Її можна назвати найбільш егоїстичною і зарозумілою з моїх пісень! Спочатку хотів написати холодну, розважливу і прямолінійну річ, в якій могли б брати участь слухачі. Щоб вона нагадувала футбольний гімн або щось на зразок того", – заявляв Фредді в одному з інтерв'ю.
Парадокс, але в рядках пісні немає жодної згадки про спорт. Непростий шлях до успіху, самовіддача і перехід до рядка "We are the Сhampions, my friend". Сам Фредді уточнив, що думав про футбол, складаючи композицію. При цьому Мерк'юрі не можна назвати затятим футбольним фанатом.
Пісня миттєво стала хітом, пробившись у топи чартів багатьох країн. А далі стався ефект доміно. З огляду на час виходу "We are the Champions", їй вдалося майже відразу підкорити серця спортивних фанатів. Вона почала звучати на багатьох заходах: студентський баскетбол у США, матчі НХЛ і навіть чемпіонат світу з футболу-1978 в Аргентині.
До слова, Queen була популярною в Південній Америці, а 1981 року, після концерту в Аргентині, з Фредді Мерк'юрі, Джоном Діконом, Роджером Тейлором і Браяном Меєм сфотографувався ще молодий, 21-річний Дієго Армандо Марадона. Відмінний музичний смак у найкращої аргентинської "десятки" в історії!
Найлегендарніший виступ в історії Вемблі: затьмарили всіх рок-зірок того часу
Липень 1985 року. В Ефіопії триває жахливий голод, який забрав життя понад пів мільйона людей. Тринадцятого липня провели музичний фестиваль Live Aid відразу в декількох країнах світу. Але основним майданчиком того дня, зрозуміло, став лондонський стадіон Вемблі.
Концерт Live Aid у столиці Великої Британії зібрав таких зірок рок-сцени, як Queen, U2, Стінг, Пол Маккартні, Status Quo, Девід Боуї, Елтон Джон, але саме Фредді й компанія вкрали серця глядачів.
Група виступила з шістьма піснями: "Bohemian Rhapsody", "Radio Ga Ga", "Hammer to Fall", "Crazy Little Thing Called Love", "We Will Rock You" і "We Are the Champions". Виступ тривав понад 20 хвилин. Це потрібно просто побачити. Іноді навіть відчуваєш "білу заздрість" до тих, хто того літнього вечора був присутній у храмі футболу – на стадіоні Вемблі.
Захід вийшов комерційно успішним. За мінімальними оцінками вдалося зібрати не менше 40 мільйонів фунтів (космічні гроші для 1980-х, не забувайте). Виступ Queen численні експерти визнали найкращим на тому концерті.
Останні роки життя Фредді. Знайомство з Монсеррат Кабальє
У 1983 році Фредді знайомиться з легендарною іспанською оперною співачкою Монсеррат Кабальє. Британець завжди був захоплений її талантом, вона теж відповіла взаємністю та високо оцінювала Мерк'юрі. Виступ у дуеті був питанням часу. До середини 80-х лідер Queen почав приділяти увагу і сольній кар'єрі, записавши перший особистий альбом.
У 1987 році іспано-британський дует почав діяти. Саме тоді Фредді розповідає партнерам по групі про свій смертельний діагноз – ВІЛ. Але це не завадило Мерк'юрі та Кабальє ще до кінця 1987-го випустити пісню "Barcelona". Композиція спочатку була присвячена рідному місту артистки. Попри романтичний зміст, пісня стане одним із двох офіційних гімнів міста, де пройде літня Олімпіада в 1992 році.
Альбом Barcelona був випущений восени 1988 року, отримавши солідні відгуки критиків. До того моменту стан Фредді починає стрімко погіршуватися. Наприкінці 80-х діагноз ВІЛ був вироком: медицина поки не могла протистояти смертельній хворобі. Однією з перших знаменитостей, хто зміг фактично побороти ВІЛ, став легендарний американський баскетболіст Меджик Джонсон, але це буде лише на початку 2000-х.
Мерк'юрі повільно в'янув... Він зробив ще кілька публічних виступів разом із групою, але про концерти вже не йшлося. Колектив працював над новим альбомом, а часу залишалося все менше. The Miracle й Innuendo стали останніми альбомами в житті Фредді.
23 листопада 1991 року Фредді визнав, що у нього СНІД, а наступного дня незмінний соліст Queen пішов із життя у віці 45 років. Він пішов, але його творчість і внесок у розвиток музики залишаться з нами назавжди.
Більше чтива від Руслана Русанова
Як Фернандо Алонсо перервав гегемонію легендарного Шумахера, тріумфувавши на синьо-жовтому боліді
Ленс Армстронг поборов рак, став 7-разовим переможцем Тур де Франс, але втратив усе через допінг