Банда невдах проти найкращого гравця сучасності: прев’ю фіналу НБА

Те, що титул НБА цього року розігруватимуть саме Маямі і Денвер могла передбачити хіба що Ванга на стероїдах. І йдеться навіть не про початок сезону – вже на старті плей-офф шанси Хіт вийти у фінал були, за оцінками букмекерів, найнижчими з усіх команд.

Денвер, звісно, виграв Західну конференцію, а Нікола Йокіч знову грав як баскетбольний боженька, але у колорадців було занадто багато очевидних слабких місць, у які, здавалося, спокійно битимуть суперники. Втім, нинішня ліга вже далеко не та, що була в попередньому десятилітті, коли балом рулили монструозні Маямі, Сан-Антоніо, Клівленд та Голден Стейт з мінімумом ігрових та кадрових проблем. Рівень топ-команд нині дійсно нижчий, але водночас це дозволяє реально претендувати на титул ледь не будь-кому.

Маямі Хіт. Шлях до фіналу

Мілуокі Бакс – 4:1

Нью-Йорк Нікс – 4:2

Бостон Селтікс – 4:3

Коли дивишся на склад Маямі Хіт, може дійсно скластися враження, що гортаєш ростер Ферро-ЗНТУ. Гейб Вінсент, Макс Струс, Калеб Мартін, Данкан Робінсон – усе це люди, які в ту чи іншу мить вирішували для Хіт долю матчів, або навіть серій у нинішньому плей-офф. І жодного з цих чотирьох навіть не вибрали на драфті, тобто шанси просто потрапити до НБА у них були мінімальними.

Чемпіонський досвід це, згрубша, все, що нині можуть стабільно давати команді Кевін Лав та Кайл Лаурі. Ще одного незадрафтованого персонажа Хейвуда Хайсміта навіть не всі коментатори знають, а на дальньому кінці лавки досі сидить Юдоніс Хаслем (до слова, теж незадрафтований), який ще динозаврів пам’ятає. Головного (читайте – єдиного) свого молодого таланта Тайлера Хіро Маямі втратили ще в дебютному матчі першої серії плей-офф через травму. Одразу за ним вибув і Віктор Оладіпо, від оптимальних кондицій якого давно залишилося відсотків 30, але в таких обставинах і це точно б стало у пригоді.

І ось усе це шапіто під веселу музику крокує до фіналу на чолі з Бемом Адебайо, який наче й зірка, а наче й не дуже, і Джиммі Батлером, якого мама у 13 років вигнала з дому, заявивши, що їй не подобається його обличчя…

Та Хіт – це уже багато років не про індивідуальності, а про структуру, готовність до найменших дрібниць виконувати саме те, що тобі скаже тренер і клубну культуру. На більшість баскетболістів, що нині розривають за Маямі, ще не так давно забили у якійсь іншій команді, просто вирішивши, що це не гравці рівня НБА. І в ту мить це, найімовірніше, так і було. Втім, у Маямі готові вчити, розвивати та працювати з будь-ким.

"Коли ви повністю поринаєте в культуру і роботу, вони винагороджують вас за вкладені зусилля. Це головне, що відрізняє Хіт від багатьох інших організацій: те, як вони дбають про вас, і хочуть розвивати вас", – розповідає Макс Струс.

Та все ж головний козир Маямі у будь-якій серії – наставник. Той факт, що Ерік Споельстра досі не має жодної нагороди Тренер року – чи не головна несправедливість сучасної НБА. Жоден інший фахівець у плей-офф так сильно не впливає на команду від матчу до матчу і не підлаштовується до суперників так тонко.

Флоридці просто не можуть грати від своїх сильних сторін, адже їх не так багато. А от нівелювати сильні боки опонента і бити у слабкості – тут Споельстра просто віртуоз. У Мілуокі бракує нормальних захисників на периметрі – витягуємо Данкана Робінсона, який майже не грав під час регулярного чемпіонату. Нью-Йорк нахабно користується слабкістю Данкана у захисті – майже виводимо його з ротації та даємо шанс набагато міцнішому Калебу Мартіну, під якого, мабуть, вперше у кар’єрі хтось малював комбінації.

Дістати з лавки буквально заради одного-двох володінь Зеллера, Лава чи Хайсміта – для Споельстри узагалі не проблема речі, про які інший тренер навіть не задумався б. Та навіть задумки найгеніальнішого тренера комусь потрібно реалізовувати і тут на арену виходить єдина повноцінна зірка Маямі Джиммі Батлер. У чудака немає даху … у хорошому розумінні, звісно. Батлер – просто втілення здорової спортивної злості. Суперпоказова історія трапилася у третьому матчі проти Бостона. Грант Вільямс влучає триочковий у середині четвертої чверті, доводить перевагу Селтікс до комфортних здавалося б дев’яти балів і починає щось там агресивно пхати в обличчя Батлеру. Джиммі після цього набирає 5 очок поспіль, а Маямі забирає кінцівку ривком 24:9.

Про перформанси у 56 чи 40 очок проти Мілуокі можна навіть не згадувати – для Джиммі це як у магазин в капцях вибігти. Батлер, ймовірно, найнедооціненіша зірка НБА. На паркеті він робить буквально все від координації партнерів у захисті до триочкових у найвідповідальніші моменти, хоча начебто і не дуже добре кидає ці триочкові. Лише те, що Джиммі не може так грати на постійній основі в регулярному чемпіонаті, не дозволяє йому претендувати на звання топ-5 гравця НБА.

Батлер буквально витяг на собі серії проти Мілуокі, Нью-Йорка і перші ігри з Бостоном. Але навіть його сили виявилися не безмежними. Хіт виграли три стартові поєдинки у Селтікс і досі жодна команда в історії НБА не вигравала серію плей-офф поступаючись 0:3. Та "кельти" були дуже близько.

Скориставшись тим, що Джиммі трохи підсів та натиснувши на нього в обороні, бостонці зрівняли рахунок і вирішальний матч грали вдома. Здавалося, що психологічна перевага на їхньому боці, але вже в першій чверті Джейсон Тейтум підвернув ногу і весь матч не був схожий на себе. Іншого героя в Бостона не знайшлося, а в Маямі традиційно вистрілив хтось із дивного переліку майже нікому невідомих імен – 26 очок, 10 підбирань від Калеба Мартіна – Маямі у фіналі. 151-й раз в історії НБА команда, що вела 3:0, виграла серію.

Денвер Наггетс. Шлях до фіналу

Міннесота Тімбурвулвз – 4:1

Фінікс Санс – 4:2

Лос-Анджелес Лейкерс – 4:0

Можна скільки завгодно говорити про результативність Джамала Мюррея, дику працездатність Брюса Брауна, елітний захист Аарона Гордона чи влучність Майкла Портера, але Денвер Наггетс починаються і закінчуються з Ніколою Йокічем.

29,9 очка, 13,3 підбирання, 10,3 асисту – фахівці уже називають це одним з найвеличніших походів за титулом НБА за всю історію. Вісім тріпл-даблів за один плей-офф ще точно ніхто не робив. Дуель Денвера з Маямі буде унікальною, зокрема тому, що наскільки Споельстра диригує грою команди з лавки, настільки ж Йокіч робить це прямісінько на паркеті. Нікола – абсолютно нестримна атакувальна машина, людина-система з неймовірним баскетбольним IQ. І все це в тілі, яке, як не старайся, не назвеш атлетичним та з поведінкою 12-річного халамидника.

Проти Йокіча просто неможливо побудувати правильний варіант захисту. Один в один він знищить будь-якого опонента, а спробуєте подвоюватися на ньому – знайде відкритого партнера ідеальною передачею. Єдина надія зупинити атаку Наггетс – поставити перед грою свічечку в церкві, аби їхні відкриті кидки не залітали.

Втім, на іншому боці паркету справи не так добре. Нікола, хоч і поставив кілька смачних блоків Ентоні Девісу у фіналі Західної конференції, насправді захищається не дуже добре. Друга зірка команди Джамал Мюррей – узагалі відверто слабкий захисник. І Фініксу, і Лейкерс відрізками вдавалося бити у слабкі місця Денвера та створювати колорадцям проблеми.

Однак, ні одним, ні іншим не вистачило ресурсу, аби робити це на достатньо довгих відрізках. Лідер Фінікса Девін Букер провів видатний плей-офф, але у шостому матчі проти Наггетс вже не міг навіть руки підійняти для кидка, а Йокіч продовжував набирати сам і створювати шанси партнерам. Денвер уперше в своїй історії пробився до фіналу НБА і дорогою вказав на два дуже важливі моменти, що знаменують злам епох в НБА – Кевін Дюрент уже не той нестримний скорер, яким був ще зовсім нещодавно, а Леброн Джеймс уперше серйозно заговорив про пенсію.

Наггетс пройшлися Західною конференцією, ніби український Challenger жалюгідними зубами драконами в якійсь брянській області. Так, у всіх суперників були свої серйозні таргани, але це ж не проблеми Денвера.

Колорадці – фаворити фіналу. Надійний букмекер FAVBET оцінює підсумковий успіх Денвера коефіцієнтом 1.26, а Маямі – 3.90. У Наггетс набагато талановитіша і сильніша та глибша команда. У Хіт просто немає людей, які б бодай своїми габаритами могли якось завадити Йокічу (Адебайо – значно дрібніший). От тільки Мілуокі, Нью-Йорк і особливо Бостон уже були набагато талановитішими, сильнішими та глибшими командами за Маямі…